Свято Маланки – Щедрий Вечір, і Василя – старий Новий рік
І дорослим, і малечі!
Щастя, радості, любові,
Щоб завжди були здорові
І багаті, і веселі
І надворі, і в оселі.
Щоб Господь оберігав,
Вам усе потрібне дав,
Щоб ви квітли з кожним кроком,
Отже, всіх вас з Новим роком!
Історично склалося так, що Новий рік у нас відзначається двічі: 1 січня за новим, григоріанським календарем, і через два тижні – за старим, юліанським стилем. 14 січня – день пам'яті св.Василія Великого, архієпископа Кессарії Каппадокійської, який народився близько 330 року у родині багатих благочестивих батьків. Все свідоме життя він проповідував вчення Ісуса Христа і користувався великою повагою серед віруючих. Українці шанують чесноти святого і увічнили його ім’я в щедрівці такими словами: «А що другий празник – святого Василя! Радуйся, ой радуйся, земле, син Божий народився!».
Споконвіку, напередодні старого Нового року, за давньою народною традицією, справляють Щедрий Вечір – веселе українське свято з обрядами, забавами, скоромною їжею (піст вже минув): багатою кутею на смальці, ковбасами, пирогами, варениками, млинцями, смаженими на салі тощо. А ще випікають два спеціальні хліби «Маланка» і «Василь». Зазвичай батько питав, сховавшись за великою мискою з пирогами: – Чи бачите ви мене, діти? У відповідь потрібно сказати: – Не бачимо Вас, батьку! – То дай, Боже, щоб і на той рік не бачили! Цей ритуал символізував собою замовляння на гарний, високий врожай пшениці, достаток і добробут в родині.
На Щедрий Вечір, тобто в ніч під старий Новий рік, майже по всій Україні, від Таврії до Гуцульщини, традиційно ходили гурти ряджених – молодіжні ватаги, які щедрували й водили «Маланку» – своєрідний маскарад, що не має нічого спільного з християнськими віруваннями, хоча й носить ім'я преподобної Меланії - римлянки, яка померла саме цього дня, 439 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар