Біоманія

«Взуття на річці Дунай» - пам'ятник в Будапешті кричить про жахи фашизму

«Взуття на річці Дунай» - пам'ятник в Будапешті  пронизує, ніби гострим ножем. Кричить про жахи фашизму в країні, що воювала на боці нацистської Німеччини. Перед очима - безладний ряд туфель, черевиків, дитячих сандалів.
Здається, що хтось залишив взуття на березі Дунаю на хвилинку і зараз повернеться. Повна ілюзія стоптаної зношеної шкіри. Тільки зблизька  стає зрозуміло, що туфлі з металу.
Масові розстріли євреїв в Будапешті в кінці Другої світової війни, в 1944 - початку 1945. Щоб не займатися похованням, нацисти розстрілювали жертв на березі річки, для економії куль сковуючи ланцюгом 50-60 людей і стріляючи тільки в першого - падаючи, він тягнув за собою інших.

Євреїв привозили до дунайської набережної на вантажівках, наказували зняти взуття . Залишене на набережній взуття йшло на продаж або використовувалося фашистами для власних потреб.

На берегу евреям снять ботинки!

- Обутым неприлично умирать?

Спросил ребенок мать, а та слезинки

Старалась незаметно вытирать.

- Ты не волнуйся мам, я не голодный.

Вчера, кусочек хлeбушка я съел.

Мы там замерзнем мам, Дунай холодный?

Я плавать научиться не успел…

Мам, ты скажи, а умирать не больно?

Я просто упаду и утону?

Или умру от пули и спокойно

И плавно я потом на дно пойду?

Ты за руку возьми меня покрепче,

Чтоб мы не потерялись под водой.

Вдвоём с тобой спастись нам будет легче.

Мы спрячемся за сильною волной.

На берегу Дуная всем снять обувь!

- Все говорят, кончается война.

Ты видишь мама, в небе белый голубь?

Смотри, а там идет наша волна…

                      Гера Шторм