Біоманія

Повзик( Sitta europaea l.) - птах року 2016

Птахом 2016 року оголошено  повзика звичайного ( Sitta europaea l.) 
Пропоную всім охочим долучитися до акції «Птах року» й провести власне спостереження за життям повзиків у природі. В ході спостережень з'ясувати: де і як мешкає птах, яким середовищам надає перевагу, які особливості поведінки й життя притаманні видові в природі, чи має ворогів та які загрози можуть мати вплив на існування цих птахів у природі. 

Повзик звичайний (Sitta europaea) – загальнопоширений вид, який належить до лісових птахів, практично весь рік населяє лісове середовище існування — парки, сквери, лісопарки й ліси. Через те що птах тримається в деревному покриві, він і не надто примітний. Ці невеликі співочі птахи надзвичайно добре пристосовані до життя на дереві: міцне тіло, яке своєю формою нагадує веретено, з короткими, але широкими крильми і довгим долотоподібним дзьобом.

У порівнянні з іншими птахами, в повзиків набагато міцніші ноги й гострі кігті, що дозволяє птахам бігати деревом не опираючись на хвоста. Повзики вміють розколювати й пробивати кору дерев. Класичною рисою поведінки повзиків є запасання корму, який вони затискують чи буквально забивають у щілини й зморшки кори. Загалом всеїдні: у весняно-літній сезон живляться комахами, в осінньо-зимову переходять на насіння й горіхи. Оселяються у дуплах, інших отворах у деревах, а також штучних гніздівлях. Мають чудову здатність пристосовувати отвори дупел чи інших порожнин до своїх потреб, замуровуючи широкі отвори та щілини своєрідною «штукатуркою» — сумішшю глини і слини.

Мають повзики привабливе забарвлення оперення: сіро-блакитна спинка, біле воло, груди й черево та злегка каштаново-рожеве підхвістя. На тлі білих щік та сірої голови яскраво контрастує чорна смуга, що проходить через око до плеча. В оперенні самки відсутні лише каштанові відтінки в забарвленні підхвістя. Характер повзиків проявляється і в дзвінкому свисті, рвучких та енергійних рухах. Птах має один із найширших серед лісових птахів наборів посвистів, трелей і позивок, серед яких, напевне, найбільш знайоме нам «тві-тві-тві-тві». Взимку повзики часто тримаються в зграях синиць, але й у інші пори року їх рідко зустрінеш поодинці, зазвичай — парою. Вид осілий, поширений у лісовій і лісостеповій смугах, а також у північній частині степової смуги.