Біоманія

Збаразький замок - діамант у короні тернопільських твердинь 

Літо, відпустка …. і розпочалася наша подрож Тернопільщиною . Вирішено! Сьогодні ми їдемо в Збаражський замок. Збараж - один з районних центрів  Тернопільської області. Назва міста пов'язують зі словом збирати (укр. збіраті ) - мовляв, збиралися тут хоробрі воїни для захисту рідного краю і місце це називали Збиражем або Збаражем.Як і багато інших міста і села області, він має набагато давнішу історію, ніж обласний центр. Перша письмова згадка про Збараж є в Галицько- Волинському літописі за 1211.

Правда, те місто знаходився трохи в стороні, порядку 3 км на захід від сучасного, зараз це село Старий Збараж. Перший Збаразький замок був побудований саме там ( зараз від нього залишився лише фундамент).Замок, який « дожив» до наших днів, почали споруджувати 1620 р. князі Збаразькі - брати Кшиштоф та Єжи. Але закінчення будівництва фамільного замку жоден з братів так і не побачив. Добудовували його вже в середині 30 -х років XVII ст. князі Вишневецькі, у власність яких перейшов Збараж після смерті Єжи - останнього з роду Збаразьких.

Архітектура замку Збаразький замок побудований в стилі пізнього Ренесансу. У 18 столітті з’явилося барокове оформлення вежі над воротами фортеці. Проект твердині розробив італійський архітектор Вінченцо Скамоцці на прохання Христофора Збаразького. За задумом, будівля поєднувала функції палацу-резиденції та укріпленої фортеці. Під час будівництва проект доповнив архітектор Генріх ван Пеен. Збаразький замок являє собою прямокутник могутніх стін з чотирма бастіонами. Всередині до замкової стіни прилягає власне сам палац, навпроти нього – вежа з в’їздом до замку. За стінами йдуть також потужні укріплення – земляний бастіонний фронт, який оточує Збаразьку фортецю з усіх сторін, а також земляний рів.   

   

 Цікаві факти 

• У замку діяв підземний хід, що з’єднував його з монастирем отців Бернардинів у Збаражі. 
• У північно-східній частині подвір’я Збаразького замку є колодязь глибиною 70 метрів. 
• 1649 року під час облоги замку загинув козацький полковник Нестор Морозенко, герой українських народних пісень. 
• На початку 18 століття в замку перебували Іван Мазепа та Петро І, під час дипломатичної місії до короля Польщі Августа ІІ. 
• Після Другої світової війни певний час в приміщенні фортеці були розташовані тюремні камери НКВС. 
• Облога Збаразького замку є однією з ключових тем роману польського класика Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем», а також однойменного фільму Єжи Гоффмана (1999).

У замкових казематах і палацових залах розміщені різні експозиції від археологічних знахідок до робіт сучасних майстрів мистецтва.

Нині у виставкових залах замку міститься понад 50 тисяч експонатів, діє біля тридцяти постійних виставок. У казематах замку є ще  музей зброї, зали сакрального мистецтва, антикваріату, де збережено зразки меблів, годинники, музичні інструменти XIX – початку XX ст. Окрім цього, працюють зали археології, культової скульптури, козацької слави, килимарства й вишивки.

А в одному з флігелів замку облаштовано органну залу. Головний музичний інструмент – орган був виготовлений на початку минулого століття на львівській фабриці Рудольфа Гасса. Колекціонерів зацікавлять різнопланові експозиції народного одягу, ковальських, столярних і гончарних виробів, предметів образотворчого і ужиткового мистецтва, нумізматики, керамічних люльок, кахлю.

Мені здалося, що істинний дух замку найкраще зберігся в тюремних підземеллях,  де напоказ виставлені  деякі елементи середньовічних знарядь тортур. Вони широко застосовувалися в часи інквізиції в Італії, Іспанії, Німеччині, а згодом – і на території Галичини. У музеях Європи такими залами завжди цікавляться туристи, тож ми теж відтворили тут до десяти знарядь XVI-XVII століть для катування. Виготовляли все це за оригінальними кресленнями, шукали їх у різних архівах. До речі, все, що тут є, діє. Самі їх назви чого варті – «Пильнування або охорона колиски», «Жарівниця», «Гаррота», «Ганебний стовп», «Тортури водою». А ще – стільці з цвяхами, гострі диби, різновеликі гаки… Та, зрештою досить цих жахіть….